навчи
не запам'ятовувати про тебе усі речі:
номера маршруток, що до тебе йдуть,
приходити до тебе, як бездомний пес,
і бути трошечки, нехай, доречною,
коли лишаюсь без
наміру на втечу.
не втечеш від тебе
настільки часто, наскільки є в цьому потреба.
чому ти жалієш тих, кому цього не треба?
чому не бачиш, що хапаюсь,
мов ти живе повітря
і вакуум. без краю.
навчи не бути оповитою
тим простіром, який мені лишаєш.
увесь квадратний метр.
і як це - бути мертвою,
допоки ти живеш?
навчиш і мене теж.
не замирати
не вмирати
не викрадати
тебе у цього світу.
ти - світло.
світло
сконцентроване, зім'яте.
навчи
не пам'ятати.
та все одно приходити, як бездомний пес.
і якось жити без.
***
© Copyright: Алена Лобанова, 2016
Свидетельство о публикации №116060503661
Свидетельство о публикации №116060503661
Рецензии