Шосте чуття

 
Прекрасне в нас закохане вино
і хліб, що в піч для нас сідає ситий,
і жінка та, якою нам дано,
спочатку змучившись, насолодитись.

Та що робити із рожевою зорею там,
над холодіючими небесами,
де тиша й спокій неземний, що нам
робити із безсмертними віршами?

Поцілувати, з'їсти, випити? Навряд!
Митттєвості  ідуть, летять нестримно,
ламаємо ми руки, але знов підряд
засуджені іти всі мимо, мимо.

Як хлопчик, ігри забуває знов і знов,
і стежить за дівочим, іноді, купанням
й, не знаючи нічого про любов,
все ж таємничим мучиться бажанням;

так само, як колись в густих хвощах
ревіла від свідомості безсилля
повзуча твар, яка відчула на плечах
легкі, що не з'явилися ще крила;

ось так, за віком вік – чи скоро вже, Господь? -
під скальпелем природи і мистецтва невідпорний
кричить наш дух і знемагає плоть,
для шостого чуття народжуючи орган.

 - МИКОЛА ГУМІЛЬОВ