Як швидко плине час. Згадай: дітьми були ми
Неначе вранці ще, аж ось — самі батьки,
І тішимося вдвох дитятками малими.
То наша спільна суть — щасливі дітлашки.
Подобаєшся ти. Чудова ця картина:
Ти поруч назавжди, хоча я ще не звик —
Ці ролі нам нові, бо ти тепер дружина,
А я твій чоловік віднині і повік.
Минає стрімко все від часу і до вроди.
Та тільки клопіт той вбороти до снаги.
Тебе я захищу собою від негоди,
Від холоду — плащем, і віршем від нудьги.
<1-3 червня 2016>
Як швидко
© Copyright: Николай Бакуринский, 2016
Свидетельство о публикации №116060306263
Свидетельство о публикации №116060306263
Рецензии
Доброго дня. Гарний вірш, дуже сподобався) Хотіла запитати Вас чи знаєте про український "Клуб поезії"(poetryclub)? Якщо ні, то запрошую в гості)
Аленка Денисова 07.06.2016 11:58 • Заявить о нарушении
Аленка Денисова 07.06.2016 11:58 • Заявить о нарушении