Для кого та любов створена?
Для людей, щоб їх зламати ?
Моя душа нею спотворена,-
не хочеться морально помирати.
Не вірю вже в казки до гроба,-
бо немає цього назавжди.
А де притаїлась злоба,-
даєш їй час піти.
Безповоротно.
Назавжди.
Як співав бумбокс :
"Не обіцяй кохати завжди,-
не обіцяй навіщо"
Є у цьому доля правди,-
ніщо не вічне.
Та біль що вчасно притаїлась,-
їсть щодня, заважає спокійно дихати.
Любов кудись далеко ділась.
Хочеться кричати.
Все навкруги рвати.
В режимі " чекати",-
щодня поїдає.
Не можу більше мовчати.
Все нагнітає.
Це набридає.
Розпахнула крила і полетіла,-
забула той час, в ненависті крик.
Я тобою довго боліла,-
не зійшовся мій і твій материк.
Скільки часу було призначено,-
любила безупинно і тільки.
Скільки часу дарма втрачено.
То ми кохали ?
Чи навпаки?
Всього настільки.
І тільки.
I тiльки
© Copyright: Юля Дереко, 2016
Свидетельство о публикации №116060304610
Свидетельство о публикации №116060304610
Рецензии