И. Бродский переводы

…справжній кінець війни, коли  з ніжної спинки
віденського стільця сукня звисає якоїсь блондинки.

                *******

…і може будуть світло й слава,
і вдалий день і вдосталь хліба,
немов життя хитнеться вправо,
хитнувшись вліво.

                *******

... То не дзвони б'ють над похмурим вічем!
Ми йдемо в пітьму, де світити нам нічим.
Ми папери палим,  спускаємо стяги,
наостанок прикластись нам дайте до фляги.
І чому все так вийшло? І буде не гоже
на характер звалити чи волю Божу.
Та хіба мало бути інакше? Терплячі,
ми платили за всіх. Нам не треба здачі.
 
               
                *******

…Там, на хресті, – «Чому мене зоставив?!»
не заволаю.  Не створю із себе вість благу.
Оскільки біль це не попрання правил, -
страждання - здатність тіла. На бігу,
в житті, всі люди - це випробувачі долі.
Ніхто не знає правду і не купить, -
невідома своя їм міра болю,
а чи болю ступінь.
               
                *******      

...Недопалком зім'ятим, плювком, в тіні
там, де світлу прокрастись куток не дасть,
 ми злежимось в обіймах з брудом, рахуючи дні,
в перегній, в останки, в культурний пласт.