Вона ні разу ще не зупинила моноло’г,
В якому я веду розмову і за себе, і за неї.
Так вирішив не я. На те Він Всесвіту творець. Він – Бог!
А квіти? Що тюльпани, що кропиви цвіт…
Їй кольоровими ввижаються білісінькі лілеї.
Все розуміє: хто твій друг, хто ворог?
А хто байдужий, мов палач, брутальний та сучасний.
Пробачивши слабини та поразки… поведе до перемог!
Злизавши піт зі шкіри та сльозу із-під очей, -
Вильне хвостом… і, знову світ… - прекрасний.
Весь день - бадьора, - літом та в зимі…
Вона не спить, коли лиш Місяць в небі та дрібненькі Зорі.
Бува, що якось, дивно дихає, зітхає, промовляючи в пітьмі:
«Солодких снів - мій вертикальний друг!»
Наш спільний час – вітрильник змін у морі.
Поет ХХ сторіччя 29 травня - 2 червня 2016 року с. Торгановичі
Подруга
© Copyright: Сергий Труш, 2016
Свидетельство о публикации №116060207861
Свидетельство о публикации №116060207861
Рецензии