***
как гора
морщинистая,
жилища
высились
под небо
самое.
Иду
весь,
ощетинившись –
веселись
хоть
по оконным
рамам!
А если
вздумается
по облакам
пробежаться –
пожалуйста!
Посмотрю
на город сверху –
растрогаюсь,
но,
так уж,
из жалости…
И спущусь
мир населять
человечий…
Дальше
по свету нести
начну речь
я!
Свидетельство о публикации №116060210506