Все пізнається в порівнянні
Я ображався на Творця,
що не було чобіт,
не здибав доки молодця
в його сімнадцять літ.
Він їхав тихо на візку,
бо зовсім ніг не мав,
а зупинившись на містку,
ще й пісню заспівав!
І я нарешті зрозумів,
що чоботи – мара.
На думку спало кілька слів:
життя – велика гра!
Можливо виграти усе,
а можна – навпаки…
Одного течія несе,
а іншого – зірки.
Один ногами по піску
біжить, лишивши слід,
а інший – їде у візку
в свої сімнадцять літ…
31.05.2016
Все пiзнаjeться в порiвняннi
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116053109881
Свидетельство о публикации №116053109881
Рецензии