Минає час, життя летить невпинно,
Сімнадцятий пройшов мені вже рік,
Одну забув, та покохав я іншу,
Бо жити в муках випало весь вік...
Життя іде, любов буяє,
І вже назад немає вороття,
Думками я до тебе долинаю,
Бо там де ти, любов моя, життя.
З тобою лиш, завжди я хочу бути,
Бо тільки ти, як щастя золоте,
Щоб кожен день твій ніжний голос чути,
Без ласки навіть вишня не цвіте.
Давно цього зі мною не було вже,
Щоб я отак, вірші писати вмів,
І для коханої, найкращої дівчини,
Десятки кращих згадував я слів.
Та що слова сі значать для богині,
І спів тобі набрид, напевне, мій,
Запам'ятай ти головне. Віднині,-
Я серцем і душею тільки твій!
Я тiльки твiй...
© Copyright: Александр Веремчук, 2016
Свидетельство о публикации №116053106373
Свидетельство о публикации №116053106373
Рецензии
Гарно. Щоб не було пробілів у назві використовуйте латинську "і"...
Лида Скрипка 31.05.2016 21:54 • Заявить о нарушении
Лида Скрипка 31.05.2016 21:54 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.