Доктор 16

  «Доктор»
  Александр храб'я Фредро
(вільний переклад Ігор Стожар)

Говорила якось мама,
Що зустріла вчора пана,
Молодий і дуже слічний
Доктор файний, симпатичний.

Він прийде в неділю зранку
Чаю випити в нас склянку,
Є з ним бесіда важлива,
Ти в садочку бався, мила.

Я сховалась, лиш в шпарину
Заглядала із годину,
Почали вже розмовляти,
Спіднє похапцем скидати.

Зняла мама геть сорочку
Панталони на шнурочку.
Хтиво доктор подивився
І губами притулився

До сосків, мов бородавок,
Маму смикало з дриґавок.
Вона сподні йому зняла
І до рук собі узяла

Подовгасте, ще безсиле,
Але вже їй дуже миле…
Ніжно так поцілувала,
І зросла із нього пала,

Виріс з нього кабачок,
Заблищав на нім сочок.
Впав тут доктор на коліна
Пупик цілував хвилину

І шептав, що дуже хоче
Чорну кепку, що лоскоче,
Цілувать її глибоко,
Де вже краплі видно соку.

Від розкоші мама вмліла,
Доктор все шептав їй, мила,
І у мокру розчухрану,
Кабачок запхав у маму.

Мама моцно закричала,
Як ввійшла у неї пала,
І розвела ноги в боки,
Аж заплямкало глибоко.

Вже дивитися не сила,
Палець я собі вложила
Нижче пупика й потерла,
Ще би трохи, геть роздерла.

Аж спустилася либонь,
Бо текло мені з долонь.
А як йшла на вечір спати,
Знову стала натирати, —

Колись виросту вже в маму,
Зроблю я собі так само:
Буде печиво до чаю…
Потім скажу, вже кінчаю.