Сидиш під монітором в тихій хаті,
Залежний, на всю голову, картяр.
Без дотику, смаку і ароматів,
І досі незнайомого, життя.
Тобі дарують диво, той айфон.
І ти вилазиш з крісел і диванів
Та то – вже запізнілі намагання,
Бо вже смаки життя – не комільфо.
Тепер ти ходячи сидиш в мережі,
Хоч поглядом, бодай, по сторонах,
Тебе, нарешті, інша стать збентежить,
Але безсила навіть і вона.
Ти виконав команду «стережись»,
І ти вчинив, як, мабуть, і належить,
За крок від серця канув у мережу,
Завис за клік від власної душі.
завис
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116053008511
Свидетельство о публикации №116053008511
Рецензии