Олександра
Светлой памяти моей жены -
Александры Николаевны Черкасовой,
россиянки, с которой встретился в
г. Рубцовске Алтайского края.
Безліч назвали поети
любих жіночих імен –
Жанна, Лаура, Одетта,
Ольга, Марія, Кармен,
Зоя, Людмила, Касандра,
Ніна, Етель, Гелія…
Ти ж бо моя Олександра,
Лесенько, Сашо моя.
Чорні шнурочками брови,
зору весела пітьма.
Ім’я твоє пречудове
солодко струмом пройма.
Ти як із цвіту троянди,
ніби із шуму гілля,
люба моя Олександро,
Лесенько, Сашо моя.
Так, як тебе я кохаю,
хто ще кохає кого,
мій чарівницький розмаю,
неутолима жаго?
Ніби під запах лаванди
чується спів солов’я.
Люба моя Олександро,
Лесенько, Сашо моя.
Александра
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116053008500
Свидетельство о публикации №116053008500
Рецензии
