У столиці стою, на вокзалі.
У своїй, а не десь у Москві.
Скільки тут різношерстої швалі
Ходить, клянчу чи, гривню чи дві.
Я «товарищ», я «друг», я «братишка».
Хто не будь я, та тільки не я.
І чомусь мені зовсім не смішно,
Мені сумно, країно моя.
Я не хочу втрачати ілюзій,
Про майбутнє, для наших дітей,
Що відійдемо ми від контузій,
Цих непроханих східних гостей.
Та коли, за якусь там хвилину,
Підійдуть три-чотири жлоба,
Перегаром подихають в спину,
То рифмується тільки-ГАНЬБА…
Ганьба
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2016
Свидетельство о публикации №116053007380
Свидетельство о публикации №116053007380
Рецензии
