Заблищало, загуло, вітром налякало,
Що скажіть ото було, і що після стало?
То дощі до літа йшли, землю напувати,
Щоб розквітла, розцвіла, наша земля мати.
Дощ рясненько полива всі наші посіви,
Поле, луг, сади ліса, та широкі ниви.
Полоскав надхненно дощ зелені дубрави,
Лісові і запашні шовковисті трави.
І гриміло, і гуло, і летіли стріли,
З неба, як з відра лило, води не жаліло.
А коли стомився дощ, зразу посвітліло,
І затихло все кругом, сонце світ відкрило.
І на небі став місток, наче коромисло,
То веселка розцвіла, в небі стало чисто.
Дощ
© Copyright: Светлана Камышная, 2016
Свидетельство о публикации №116053006621
Свидетельство о публикации №116053006621
Рецензии