Поцілунки приходять навшпиньки...
Не шкодують малесеньких ніг.
На тремтливую мить, на хвилинку.
Рученятками стримують сміх.
Поцілунки втамовують подих.
І зусиллями волі мовчать.
Викликають і захват, і подив
та очима азартно блищать.
Я чекаю на мить поцілунків,
я шепочу у ніч: «Де ж ви є?».
І люблю поцілунків відлуння,
і вистрибує серце моє...
*********************************
Фотограф Анна Сенік (Ladna Kobieta).
Поцiлунки приходять навшпиньки...
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116053000484
Свидетельство о публикации №116053000484
Рецензии
Прекрасно сказано! Дуже цікавий та емоційний вірш. Сподобалось.
Шон Маклех Патрик 30.05.2016 15:23 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 30.05.2016 15:23 • Заявить о нарушении