* * *
Можливо, й ти не спиш у цю хвилину,
й тебе мордують спогади сумні.
І місяця печальна половина
заклякла мовчки у твоїм вікні.
Можливо, й ти, як я, за тим жалкуєш,
що мало збутись нам і не збулось.
Ми стільки в парі вимріяли всує,
що чом і винуватити когось.
Тепер обом нам холодів достоту
і полинів розкішних по ярах.
А цю нічну печальну позолоту
колись я бачив у твоїх очах.
Свої жіночі трепетні признання
шепочеш, може, іншому ві сні.
Та в ночі наші, першу і останню,
ти все-таки належала мені.
На расстоянии
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052903980
Свидетельство о публикации №116052903980
Рецензии
