Гостини
Ти у гостях у спогадах моїх.
Присядь на хвильку на траві шовковій.
Я так давно не чув твоєї мови.
Як музика – мені твій тихий сміх.
Побудь хоч трохи, зоряна, побудь.
Тепер уже куди тобі спішити?
О, цей красивий погляд гордовитий!
О, ця висока, ніжна й біла грудь!
Уже давно довкола не весна.
Минуло й літо, поверта на осінь.
То тільки слабаки любові просять,
як бідний у багатого пшона.
А сильні хліб статечно ріжуть свій.
Якщо замало, то збирають крихти...
Кохана, настраждавшись достолиха,
я досі ще молюсь на профіль твій.
В гостях
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052903785
Свидетельство о публикации №116052903785
Рецензии
