Щастя
І ми з тобою разом у степу.
Ніхто нас тут не чує і не бачить.
Лиш вітер часом дмухає гарячий,
бурунить рвійно зарості всліпу.
Внизу джерельна жебонить вода
між валунів, що густо вкриті мохом.
І ти немов з праруської епохи,
вродлива і допоки молода.
І замку старовинного вали,
і те, що хтось криничку тут спорудив, –
як доказ, що часів минулих люди
дбайливими і мужніми були.
О, скільки нам залишилось від них!
Чого лиш варта мова солов’їна!
Від імені Вітчизни – Україна –
синівські груди розриває дих.
Ці, ще праотчі, далі золоті
і небеса, такі високі й сині,
і ти, що в тебе статус Берегині...
Чого ж мені ще треба у житті?
Счастье
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052903705
Свидетельство о публикации №116052903705
Рецензии
