Не подаренные цветы

            Не подаровані квіти

Сам не знаю куди, я бреду навманя онімілий.
Ані зустрічей більше, а ні телефонних дзвінків.
І лежать на асфальті  троянди червоні і білі,
що подати тобі я востаннє уже не посмів.
І лежать на асфальті  троянди червоні і білі,
що подати тобі я востаннє уже не посмів.

Мабуть, надто дивує людей вигляд мій очманілий.
Побажати подібне і ворогу я б не хотів.
Перехожі обходять троянди червоні і білі,
що подати тобі я востаннє уже не посмів.
Перехожі обходять троянди червоні і білі,
що подати тобі я востаннє уже не посмів.

Прибиральник нагодився згодом туди престарілий,
і з роботою впоравшись, квіти усе ж не замів.
А для мене цей світ став занадто буденним і сірим,
хоч якийсь незнайомець усе мене втішить хотів.
А для мене цей світ став занадто буденним і сірим,
хоч якийсь незнайомець усе мене втішить хотів.

У найтяжчому горі поводжусь я надто невміло.
Все, що сталось між нами, тепер зрозуміло без слів.
Наче сльози, роса на трояндах червоних і білих,
що старий прибиральник з асфальту їх так і не змів.
Наче сльози, роса на трояндах червоних і білих,
що старий прибиральник з асфальту їх так і не змів.