* * *
Ранкова мить над отчим краєм,
де верби дивляться в ріку.
Розкішне сонце короваєм
у білохмарнім рушнику.
А з поля трактора гурчання
гучніш чи тихше наплива.
Немов уперше чи востаннє
солодить запахом трава.
Блукаю я не як приїжджий.
Я тут господар, а не гість.
Що цупив і який грабіжник,
мій біль синівський відповість.
Розрита предківська могила
чи храмів зганьблені хрести
в мені лише примножать сили
соборність нашу берегти.
Боль
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052901747
Свидетельство о публикации №116052901747
Рецензии
