Я був неправий у словах, а тим більше – у вчинках.
У всьому, що я ні казав, ні робив, – неправий.
Я винен, від щастя гіркі залишились обжинки.
І, Боже, як сльози тремтіли на кінчиках вій.
Хапала руками повітря, поранена птаха.
Я диким мисливцем cловами у серце стріляв.
У чорному небі нічному, мов натяком, знаком,
лиш місяць кривавий шулікою хижим літав.
Захмаривши місяць, ніч мріяла нас замирити.
І щось шепотіла блідими вустами зірок.
...Розділені надвоє, ми так і змушені жити.
Та винен лиш я, що життя уповільнився крок...
Я винен, або Уповiльнення
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116052901042
Свидетельство о публикации №116052901042
Рецензии