Салат iз великого Омара

***
Не давайся приспати себе похвалою,
долі меч повсякчасно висить над тобою.
Хоч солодкі слова, але яд наготові
у судьби. Бережись отруїтись халвою.
***
Все ж, чому всемогутній Творець наших тіл,
дарувати нам вічне життя не схотів?
Якщо ми досконалі – навіщо вмираєм?
Якщо недосконалі – хто брак цей зробив?
***
Пізнання визначав я своїм ремеслом,
познайомився з правдою, болем і злом.
Всі вузли як один розв‘язав я на світі,
окрім смерті, сповитої мертвим вузлом…
***
У цім світі зрадливім не будь дураком,
покладатись не думай на тих, хто кругом.
Подивися уважно на кращого друга –
чи не хоче зробить він тебе кріпаком?!
***
Дуже добре, як одяг у нас без проріх,
і про хліба шматок теж подбати не гріх.
Усе решта не так вже й потрібна для щастя,
бо життя все ж дорожче багатств і утіх.
***
Жаль, що сили удосталь мені на дано,
я би небо високе звалив вже давно.
Й спорудив справедливе, із розумом небо,
щоб любило достойних і чесних воно.
***
Нам до народження нічого ще не треба,
та опісля – уже у всьому є потреба.
Як тільки скинеш гніт людського тіла,
умить твоїм багатством стане небо.
***
Старцем, дервішем ставши – досягнеш висот.
Серце в кров пошматавши – досягнеш висот.
Думи геть про величні свої перемоги!
Лиш з собою в ладу ти досягнеш висот.
***
Якщо Бог не почує мене в вишині,
я бажання свої розповім сатані.
Коли Богу молитви мої не угодні –
то диявол вселяє бажання мені.
***
Якщо піст я порушу для плотських утіх,
не подумай, що гірший я геть за усіх.
Просто дні ті пісні, то як очі у ночі,
а ночами ж, відомо, грішити не гріх!
***
Ми джерело із радощів й чиста криниця.
Ми вмістилище зла й кришталева водиця.
Бо людина складна і як світ різнолика.
Тут нікчемна вона і вона ж там велика.
***
Голови я ніде прихилити не можу.
Вірить в світ потойбічний ніяк я не можу.
Що згнию і повстану із тліну я знову
хоч билинкою в полі широкім – не можу.
***
Де подітись? Усюди один лиш обман!
Отакий у житті в нас нікчемний талан…
Буть рабами у плоті своєї навічно,
бо жага до наживи – це той же дурман.
***
Ніби сонечко сяє й не гасне любов.
Ніби пташка з небесного раю – любов.
Але ще не кохання хітливі стенання,
не стогнати, кохаючи – то вже любов!
***
Хто шлях не шукає, тому й не покажуть,
фарби на картині різнобарв‘ям ляжуть.
Хто ж шукає стежку, той віднайде долю.
Стукай і відчинять, на те й двері – кажуть.
***
Часто дивом здаються поступки Творця,
гіркотою наповнені наші серця.
Ми йдемо з цього світу ніяк не пізнавши,
ні початку, ні сенсу його, ні кінця.
***
Пройде час. Як надії зерно не зійде –
що за вік свій скопив, ні за гріш пропаде.
Якщо ж ти не поділишся з братом чи другом,
все багатство твоє ворогам відійде.
***
Як можеш, не тужи ти за скорим часом сущим
і не обтяжуй душу минулим чи грядущим.
Скарби свої потрать поки іще живий,
бо на той світ підеш ти неімущим.
***
Я дуже довго думав про життя земне
і зрозумів, що в решті решт усе мине.
Мені відомо, що нічого не відомо –
остання істина, що вразила мене.
***
Життям хто битий – більшого доб‘ється.
Пуд солі з‘ївший – вище цінить мед.
Хто сльози лив – щиріше той сміється.
Хто помирав – той знає, що живе!
***
Нам не смакує перекислий квас
і не хвилює вже минулий час.
Погано думають про нас лиш ті, хто гірше,
а тим хто краще – просто не до нас…
***
Весь час міняється усе і всюди,
вже інші двері, дім і нові люди.
Але нікуди нам від себе не подітись,
а як і вдасться, то лише в нікуди…

28 - 30.05.2016

* За мотивами (чи переклад, кому як більше до душі) творів Омара Хаяма