(для ДРУГА В ИНТЕРНЕТЕ… моя поддержка ему в трудную минуту )
Какое горе ..и какая рана…
В душе у сына…сын – осиротел…
Ушла из жизни дорогая мама…
А он – представить это – не хотел…
Ему хотелось верить – мама – вечна…
И с нею рядом – он – всегда – с ы н о к …
Его обнимет- поцелует нежно…
Но сыну почему-то невдомёк –
Что мамы наши нас – не оставляют…
Д у ш о й – своей поднявшись над землёй
Они за нами всеми – наблюдают…
За каждым…каждой…за тобой и мной…
Так будем жить… - так в жизни поступая
Чтоб = д-у-ш-и = наших мам –не обижать…
Чтоб мамы наши с неба наблюдая
Сказала б - каждая = горжусь ! Я – твоя мать !=
Для друга в интернете
© Copyright: Мила-Людмила Запарова, 2016
Свидетельство о публикации №116052806319
Свидетельство о публикации №116052806319
Рецензии
Мамина пiсня.
В літню спеку на місцевому цвинтарі доволі тихо та затишно. Обмаль відвідувачів, віддалений пташиний спів, та абсолютний спокій, що застиг під кам'яними брилами давніх поховань, налаштовували на роздуми...
Неспішно йду навпростець знайомою стежинкою, котра прямує до могили найріднішої на світі людини, - моєї матусі. Тихо помолившись, кладу на мармурову плиту букет її улюблених волошків, і, вдивляючись в їх сині оченята, починаю поринати у свої спогади, що наринули, наче з неба, світлою низкою ностальгічних подихів.
Ось я - маленький хлопчик, стою біля столу, на якому матуся гладить мої сорочки, стиха наспівуючи пісню "Два кольори". Голос її такий приємний та спокійний. Вона відклала попрасовану сорочку, та почала зволожувати порскалкою наступну... "Мамо, а що таке любов? Ти тільки що співала..." обличчя мами просвітліло. Його осяяла звична добра посмішка і вона по короткій миті відповіла: "Ось, я тебе люблю, це - і є любов". Знову заходилася прасувати сорочку, так само тихо душевно наспівуючи:
"Два колоьори, моЇх два кольори,
Оба на полотні, В душі моїй оба,
Два кольори, мої два кольори,
Червоне - то ЛЮБОВ, а чорне - то журба."
Вже стільки років минуло... Але мамина пісня не забулась та, як і раніше, наповнює любовю, та ніжними спогадами про миле дитинство...
Андрей Королёв 7 19.05.2019 09:28 • Заявить о нарушении
В літню спеку на місцевому цвинтарі доволі тихо та затишно. Обмаль відвідувачів, віддалений пташиний спів, та абсолютний спокій, що застиг під кам'яними брилами давніх поховань, налаштовували на роздуми...
Неспішно йду навпростець знайомою стежинкою, котра прямує до могили найріднішої на світі людини, - моєї матусі. Тихо помолившись, кладу на мармурову плиту букет її улюблених волошків, і, вдивляючись в їх сині оченята, починаю поринати у свої спогади, що наринули, наче з неба, світлою низкою ностальгічних подихів.
Ось я - маленький хлопчик, стою біля столу, на якому матуся гладить мої сорочки, стиха наспівуючи пісню "Два кольори". Голос її такий приємний та спокійний. Вона відклала попрасовану сорочку, та почала зволожувати порскалкою наступну... "Мамо, а що таке любов? Ти тільки що співала..." обличчя мами просвітліло. Його осяяла звична добра посмішка і вона по короткій миті відповіла: "Ось, я тебе люблю, це - і є любов". Знову заходилася прасувати сорочку, так само тихо душевно наспівуючи:
"Два колоьори, моЇх два кольори,
Оба на полотні, В душі моїй оба,
Два кольори, мої два кольори,
Червоне - то ЛЮБОВ, а чорне - то журба."
Вже стільки років минуло... Але мамина пісня не забулась та, як і раніше, наповнює любовю, та ніжними спогадами про миле дитинство...
Андрей Королёв 7 19.05.2019 09:28 • Заявить о нарушении
читала и ...прослезилась...честно...моя мама умерла - рак а мне всего - 16 лет...папы нет - пол сироты...мамы нет - круглая сирота...
спасибо за душевность и мои слёзки на колёсках...
моё детство прошло в Грозном и там моя бабушка-казацких кровей и мой отец пели много песен на украинском...а я переехав потом в Курган была высмеяна в классе потому что говорила как оказалось глухую "г" - что для всех было странным...
вот и вы напомнили мне моё детство...
всех вам благ !Андрей !
Мила-Людмила Запарова 19.05.2019 10:39 Заявить о нарушении
спасибо за душевность и мои слёзки на колёсках...
моё детство прошло в Грозном и там моя бабушка-казацких кровей и мой отец пели много песен на украинском...а я переехав потом в Курган была высмеяна в классе потому что говорила как оказалось глухую "г" - что для всех было странным...
вот и вы напомнили мне моё детство...
всех вам благ !Андрей !
Мила-Людмила Запарова 19.05.2019 10:39 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
