Ідеал
Скрипка, бубон і гармонь...
То від них в душі вогонь.
Ще й торкнувся ненароком
золотих твоїх долонь.
І створив же Бог таку –
і веселу, і метку,
у сорочці-вишиванці
та розкішному вінку.
Від очей твоїх і брів
враз я наче онімів.
Так багато мав сказати,
та не вистачило слів.
О, цей злет красивих рук,
чобітковий дрібен стук!..
Ти хоч дай найменший натяк
та звільни мене від мук.
Аж холоне в жилах кров.
Божеволію немов.
Як ніколи, відчуваю,
чим на світі є любов.
Ти цю музику спини.
Більш не муч і не мани.
То не ти хіба з’являлась
ще в мої юнацькі сни?
Идеал
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052804963
Свидетельство о публикации №116052804963
Рецензии
