Утрата
Знов пташині чую хороводи
між трухлявих, посірілих стріх.
Мати, мов живі, подвір’ям ходять
у синівських спогадах моїх.
Лащиться привітно цуцик бурий.
Все – як треба скрізь, все до ладу.
На осонні, біля клуні, кури.
Червоніють вишні у саду.
Я також у клопотах дитячих
поки ще не думаю про те,
що це все колись навік утрачу,
як зайду за поле золоте.
А тепер, вже сивий, мов на крилах
при нагоді рвуся лиш сюди...
Чорний хрест у мами на могилі.
Він тепер у мене назавжди.
Потеря
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052803566
Свидетельство о публикации №116052803566
Рецензии
