Ривок
Проводився мій творчий вечір.
І серед милих серцю дам
лиш Ваші бачив гарні плечі,
дививсь у вічі тільки Вам.
Для залу я мов зрушив гори
чи навіть відкривав сезам.
Та все ж, та все ж, мені на горе,
відчув, що нецікавий Вам.
Збагнулося, що мнима слава
і ламаний не варта гріш.
Адже сприймали Ви так мляво
мій кожен образ, кожен вірш.
Я похолов, як на багнеті
чи як похований живцем
і зрозумів – як не поетом,
то вже не буть мені ніким.
Отож сердечне Вам спасибі
за надто пам’ятний урок.
Я не лише зробив свій вибір.
Стачає сили й на ривок.
Рывок
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052802823
Свидетельство о публикации №116052802823
Рецензии
