Максим Рыльский. Сонет скуки и желания

Нет хуже, чем - быть нудным для себя:
Не горечь яда - кислота цитрины,
И не размах оркестра, страсть, борьба -
Слащавое порханье мандолины.

Огонь погас, и остаётся дым,
О буре память - лишь планктон на суше,
Где был потоп и гром - туман застыл,
Играло половодье - хор лягушек.

Хотя б гордыня - пусть и грех! - чела,
Хотя б Кармен волнующе прошла
И зазвенели пьяно кастаньеты!

Хотя б бокалов иль пороков ряд,
Хотя бы перстень золотой  - и яд,
Хотя б удар весёлого стилета!

              Сонет нудьги і бажання

Немає гірш, як буть собі нудним:
Не гіркість яду - кислощі цитрини,
Не розмахи в оркестрі огнянім,
А квиління фальшиве мандоліни.

Огонь пройшов, і залишився дим,
Про бурю спогад - жовті складки піни,
Туман їдкий, де був потоп і грім,
Де грала повідь - кумкання жабине.

Хоч би злочинні гордощі чола,
Хоч би Кармен привабливо пройшла
І задзвеніли п"яні кастаньєти!

Хоч би чарок, хоч би пороків ряд,
Хоч би у персні золотому яд,
Хоч би удар веселого стилета!