…всередині мене ти,
з’являєшся, знову зникаєш…
я сам розводжу мости,
мовчки пам'ять мене копає…
зникають слова божевільні
в спустошений день, без мрій,
і котяться світом повільні
думи-повії без сліз…
до прірви штовхає вітер,
ніч страчує сни без цілі –
голодні любові ми діти
не впізнаємо себе!..
не впiзнаемо себе...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116052801221
Свидетельство о публикации №116052801221
Рецензии