Поступ
До чого він, цей сон, чи марний, чи пророчий?
Неначе я в човні, звичайно, не один.
І ніби сам Господь розважливо-урочо
застерігає нас від скритих котловин.
А на материку чужі безпечні люди.
Їх постаті міцні червоні від багать.
А вітер дме в лице і мов штовхає в груди.
Зигзаги блискавиць – як спалахи проклять.
Пливем з останніх сил. До берега далеко.
Вже скиглить, кличе хтось вернутися назад.
Та ми таки гребем, як стародавні греки,
не чуючи сирен принадливих рулад.
Та навіть у ві сні, хоч бурі, хоч пороги,
розгубленими буть не маєм права ми.
Вперед, лише вперед в ім’я Вітчизни й Бога!
До світлої мети із небуття й пітьми!
Поступь
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052703520
Свидетельство о публикации №116052703520
Рецензии
