Намiтка Вести

«Ми це одно» - вона сказала, «неначе береги ріки, ріка – любов, ріка між нами, прозора тиша ранку, хвилі дня, і журкіт темряви, і солов’ї вночі, крило лелеки, джміль над головою,  туман світанку, що парує над рікою, він парує нас.»
«Ми це одно, допоки є вода між берегами, допоки ллють дощі і тане сніг, допоки джерельця впадають у нірвану, жабурниці допоки у воді живуть, малюють кола на піску в повільному пересуванні, наче час. Той час Сатурн. Такий мінливий. Чи може навіть здатися зрадливий, такий як моє серце. Ти сказав.»
«Ми це одно, неначе береги ріки одної, ми завжди поруч, та між нас вода. Неначе в один градус орбіс поміж домів сусідніх у наталі, ми поруч, як повітря і земля, і все ж скоріше несумісні. Ні, не зійтися берегам. Вони – земля, що непорушна. Монтеккі рід ніколи не зійдеться з Капулетті.»
«Ніколи ти не знімеш мій серпанок. Намітку Вести. Сторожити шлюб – обов’язок святий таких, як я. Твої зцілити рани я хотіла б, зціловуючи все, що наболіло. Прийди у храм, вклонись Богині, чиїм ти є дитям. Нехай же вістря скорпіона перетече терезами у діву."
"Ми це одно, неначе знак. Ми – m одне, лише твоя стріла направлена у світ, моя ж захована в глибинах. Землею стану під водою невидимою іншим, лиш тобі, я хочу бачить зорі, місяць, сонце через твою прозорість. Мій зір не пеленою застели, дай зрозуміти в простоті, якщо кохаєш».