Сн г не прийде н коли
Щоб білих волошок ковдра сліди змітала
Лишити відкриті вікна і скибку хліба
На білій клейонці крукові на поталу.
Чергуючи біля вікон зряння до ночі,
із жовтогарячим сяйвом вона згасала
Ключі журавлині жадібно пили очі
І сонце у них, як в водах ріки, згоряло.
Я бачив: її думки вже у тій країні
Куди оператор мій не дає дзвонити.
Щодня я ростив надію серед руїни.
Я кинув заради неї Варкрафт, палити
Я кинув всього себе в її очі сині
Холодні, немов Байкал в середині січня.
О Боже, благаю, дай мені трохи ... сили
ЩобИ протриматися ще одну довгу ніч.
І я обіцяю: сніг не прийде ніколи.
Вже скоро весна й зажевріє нова надія.
І потяг помчить до моря крізь вени колій.
Ти лиш...обіцяй, що знову почнеш радіти.
30.05.15
Свидетельство о публикации №116052600609