Кінь
Господи, все створене тобою
так прекрасне, навіть жабеня.
У людській подобі й смерть з косою.
Та уклін доземний за коня.
Хтось домалював йому ще й крила.
Кінь, звичайно, еталон краси.
Всяк, хто вдатний, натяга вудила –
і вперед за гори і ліси.
Лунко так вистукують копита.
Вершник у сідлі – неначе Бог.
Степу українського обитель
нам довіку з милою на двох.
В трав’яному морі кінь наш з нами.
Фиркає і ніжно так ірже.
Чисте небо, всіяне зірками
херувим над нами стереже.
Вдруге душі наші там воскреснуть,
зринувши в захмарну далечінь.
Хоч ві сні у палаці небеснім
по-земному б так озвався кінь.
Конь
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052602592
Свидетельство о публикации №116052602592
Рецензии
