…вчуй голос наймення – нетлінне минуле,
той біль, що відлунює всі імена
виказує знову хто більше лютує,
за тим, що не сталось?.. чого в нас нема?!.
не Вірою в щастя, оманою дихаємо,
вбиваємо кожен в собі, щось хороше…
Любов – це наркотик, від якого не вижити...
навчити по краю ходити він може…
бо треба любити, нагадує біль
не склеїти скотчем розділених нас…
здебільшого віримо тільки собі,
коли відбирає хтось волю всякчас…
збувшись...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116052601121
Свидетельство о публикации №116052601121
Рецензии