Одкровення

Замість розуму, я зазвичай набирала вагу.
Я навпомацки йшла і тлумачила все помилково.
Та відчувши, що, нібито, перед собою в боргу,
накопичую радість від кожного щирого слова.

Заощаджень нема -тільки дріб`язок сказаних слів.
Тільки -діти й вірші, і останні, напевно, як діти.
Я на хліб заробляю не словом, та слово -мій хліб.
Після віку Христа спромоглася таке зрозуміти.

В лексиконі моєму нема "оксамиту й парчі",
зрозуміло, сьогодні дається взнаки брак освіти.
На простому рядні хліб духовний -убогі харчі,
на землі неродючій -слабкі нерозвинені віти.

Не бруківка -стежинка вузесенька у спориші -
шлях мій, де і роблю,  чи не перші, осмислені  кроки.
В макрокосмі буття -мікрокосм піщинки -душі,
та піщинки тієї  не можна окинути оком.

Вона більша за мене... Без штучного пафосу слів
я озвучити мрію  її відчуття невимовні.
Щось таке, що дрімало в мені, як насіння в землі -
укріпилось, зросло і, нарешті, виходить назовні.

2016