…з потойбічча уяв ніч-спокусниця в сон
знов приходить і тче із душі біль-нитки…
в’яже светр печаль із самотніх страждань
незбагненних… навіщо?.. а ні їй, ні тобі
більш натхнення немає, повернення,
де все рівно не правим залишилось все…
грім нагадує вам, як зникає терпіння
і торкається мрія безплідних пожеж?..
потім в попелі часу схована вічність
зможе всіх поділити, бо беззахисні ми…
від замерзлих хвилин ніде дітись
і з сумними очима від спогадів йти…
хай любов, на яку ми чекали
паралельно з дощем перетне всі світи,
про розлуку, щоб врешті змовчали
і не плакали більше б так сумно скрипки…
нiде дiтись...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116052501082
Свидетельство о публикации №116052501082
Рецензии