Два тижні до літа, а я – під зимовою ковдрою.
Гуцульські кольори – верета моя рятівна.
Ще б снігу пустили у травні небеснії бовдури –
боялася б навіть дивитися в отвір вікна.
Закуталась в ковдру, а руки ніяк не зігріються.
Хоч хукай в долоні. Не травень, а лютий якийсь.
І так вже у серці про теплеє літечко мріється.
І так вже шепоче душа: «Потерпи... Не журись...».
А, може, даремно я щойно на травень сварилася?
Даремно сварилась на хмари і дощ за вікном?
Згадала, як тепло з коханим без ковдри любилося...
А те, що не вернеш, щасливим забулося сном...
Два тижні до літа... За лічені дні вийде сонечко.
І спатиме ковдра без мене, сама, до зими.
І ранішній промінь зігріє мій дім крізь віконечко.
Мій дім, де в обіймах колись зігрівалися ми...
Зимова ковдра
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116052401833
Свидетельство о публикации №116052401833
Рецензии
Да, вот прочувствовал в чужих фразах свои мысли...
Миклош Форма 24.05.2016 13:09 Заявить о нарушении
Миклош Форма 24.05.2016 13:09 Заявить о нарушении