бо кожен з нас...
складний, примхливий, яскравий, привітний,
але Він – наш, а ми?.. ми – Його діти
од небуття на Вічності межі!..
між нами, як планетами – безодня…
чи наше, чи чиєсь то небо хмари затягли?
знов од безглуздя грались в переможців з вами ми
і сплутали уявне із просоння…
думки нічого не змінили геть,
зневіра не заживлює на серці рани…
тому я хочу, щоб щастило у коханні,
бо кожен з нас хоч трішечки поет!..
Свидетельство о публикации №116052401035