Щось без назви...

Фиолетта
                К.Е.

Ти знаки розставиш, не розділові,
Плестимеш в’язке плетиво рим,
Шукаючи істин в тризначності слова.
Самітник…Втікач… навіщо той грим.

Налиєш в клепсидру воду минулу,
Що зливами була, снігами, дощем,
В небесних сльозах немає намулу,
Лиш крапля покраплі виточує щем.

В прозорості скрапленій – те, що ізвідав.
У люстрі озернім з високих осок
Про острів, що мріє, мовить Овідій*,-
Там, на овиді – рудавий пісок.
               
               ***



*«Там он на овиді, глянь, там на овиді мріє ще острів,
Любий мені...»
Овідій. «Метаморфози» (VIII, 590-591)


© Copyright: Фиолетта, 2016
Свидетельство о публикации №116052410289
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Фиолетта
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Фиолетта