Прямує оринь навпрошки,
Такий собі, якійсь налига…
Чи то легкі, чи то важки
Його сліди? Життя – є книга.
Пишу життя! Свого і ні…
Пишу на камені віршами!
Чи так буває: в осені
Розквітнути між бур’янами?
Хтось пахітоси палить вже,
У когось в дірках ногавиці…
Румовище навкруг, адже
Прямує оринь із столиці…
Бинди яскраво-золоті
Тримтять на кучмі лісосмуги…
А людям нікуди піти
Від злиднів часу і наруги…
Ось вже поблідло неживе,
Бабрука в соняху сховалась…
Але все згодом оживе
Я сподіваюсь.
Сподiвання
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2016
Свидетельство о публикации №116052306154
Свидетельство о публикации №116052306154
Рецензии
Вы правы, Анатолий, жизнь - это книга, которую мы пишем сами; бывают в ней и светлые, и тёмные главы. Але добро завжди перемагає зло!
А во время плохих глав можно спрятаться в природе)
Спасибо, понравилось) Давно не читал что-то хорошее на украинском языке)
Удачи и вдохновения Вам)
Дмитрий Котомцев 23.05.2016 19:14 • Заявить о нарушении
А во время плохих глав можно спрятаться в природе)
Спасибо, понравилось) Давно не читал что-то хорошее на украинском языке)
Удачи и вдохновения Вам)
Дмитрий Котомцев 23.05.2016 19:14 • Заявить о нарушении
Спасибо, Дмитрий! Натхнення Вам, дякую!!!
Мироненко Анатолий Анатольевич 24.05.2016 09:01 Заявить о нарушении
Мироненко Анатолий Анатольевич 24.05.2016 09:01 Заявить о нарушении