Роберт Рождественский - Ревность
Ревность
Перевод на болгарский язык:
Марии Шандурковой
РЕВНОСТ
В игра сме смешно-груба,
играеш си със мен, -
ревнуваш ме,
ревнуваш,
ревнуваш всеки ден.
От знайни и незнайни,
от танци с акордеон,
от улиците тайни,
и от море,
и от купон.
Ревнуваш ме от всичко,
сериозно или не.
От волейбола също
и от стихове.
И уморен от ревност,
аз чувствам се
кретен.
От твойта ревност в крепост
съм сякаш обграден.
С очи
ще ме разкъсаш.
И мойте думи -
зли...
"Кога това ще свърши?
Додея вече! Спри!"
Изричам нова фраза
в удобния момент.
Но лошо се оказа,
не за теб, за мен.
Замлъквам отчаяно,
с цигара в уста.
Тревожно, замаяно,
само теб следя.
Преставаш да ревнуваш,
в един внезапен миг!
Отстъпваш, продумваш:
не давам пет пари!
Рухва тази крепост, -
няма вече
зов, -
все по-малко ревност,
по-малко любов...
От това объркан,
на страха съм в плен, -
казвам аз:
"Какво пък...
Поревнувай мен... "
Превод: 20 май 2016 г.
-----------------------------
В игрА сме смЕшно-грУба,
игрАеш си със мЕн, -
ревнУваш ме,
ревнУваш,
ревнУваш всЕки дЕн.
От знАйни и незнАйни,
от тАнци с акордеОн,
от Улиците тАйни
и от морЕ
и от купОн.
РевнУваш ме от всИчко,
сериОзно или нЕ.
От вОлейбола сЪщо
и от стиховЕ.
И уморЕн от рЕвност,
аз чУвствам се
кретЕн.
От твОйта рЕвност в крЕпост
съм сЯкаш обградЕн.
С очИ
ще ме разкЪсаш.
И мОйте дУми -
злИ...
"КогА товА ще свЪрши?
ДодЕя вече! СпрИ!"
ИзрИчам нова фрАза
в удОбния момЕнт.
Но лОшо се окАза,
нЕ за теб, за мЕн.
ЗамлЪквам отчАяно,
с цигАра в устА.
ТревОжно, замАяно
само тЕб следЯ.
ПрестАваш да ревнУваш,
в едИн внезАпен мИг!
ОтстЪпваш, продУмваш:
не дАвам пЕт парИ!
РУхва тАзи крЕпост, -
нЯма вЕче
зОв, -
всЕ по-малко рЕвност,
пО-малко любОв...
От товА обЪркан,
на страхА съм в плЕн, -
кАзвам аз:
"КаквО пък...
ПоревнУвай мЕн... "
----------------------------
РЕВНОСТЬ
Игру нашли смешную,
И не проходит
Дня -
Ревнуешь,
Ревнуешь,
Ревнуешь ты меня.
К едва знакомым девушкам,
К танцам под баян,
К аллеям опустевшим,
К морю,
К друзьям.
Ревнуешь к любому,
К серьёзу, к пустякам.
Ревнуешь к волейболу,
Ревнуешь к стихам.
Я устаю от ревности,
Я сам себе
Смешон.
Я ревностью, как крепостью,
Снова окружён...
Глаза твои
Колются.
В словах моих
Злость...
"Когда же это кончится?!
Надоело! Брось!"
Я начинаю фразу
В зыбкой тишине.
Но почему-то страшно
Не тебе, а мне.
Смолкаю запутанно
И молча курю.
Тревожно, испуганно
На тебя смотрю.
А вдруг ты перестанешь
Совсем ревновать!
Оставишь, отстанешь,
Скажешь: наплевать!
Рухнут стены крепости, -
Зови
Не зови, -
Станет меньше ревности
И меньше любви...
Этим всем замотан,
У страха в плену, -
Я говорю:
"Чего там... Ладно уж...
Ревнуй..."
Перевод на украинский язык: Петра Голубкова
РЕВНОЩІ (вільний переклад П.Голубкова)
Ми гру знайшли смішну, і
Ні дня вже не мине -
Ревнуєш, ревнуєш,
Ревнуєш ти мене.
До ледь дівчат знайомих,
До танців під баян,
І до алей безсонних,
Де друзів океан.
Ревнуєш до будь-кого,
До справ, і до дрібниць.
До того ж волейболу,
До віршів, до зірниць.
Втомився я від ревнощів,
Смішний я сам собі.
Я ними, як фортецею,
Оточений мовбИ...
А очі твої колються.
В моєму слові злість ...
"Коли ж скінчиться горе це?!
Набридло! Схаменись! "
Я починаю фразу
У тиші, чи то ні.
Але тобі не страшно
Від неї, як мені.
Заплутано змовкаю
І мовчки вже курю.
Тривожно поглядаю
На посмішку твою.
А раптом перестанеш
Ти зовсім ревнувати!
Залишиш, і відстанеш,
І скажеш: наплювати!
Впадуть фортеці стіни,
І – клич, не клич, - проте,
Як ревнощі покинуть,
Що, як любов піде?!.
І цим усім замотаний,
В полоні я сиджу,
- Гаразд, - кажу. - Чого там, ну...
Ревнуй собі... " – кажу.
Петр Голубков 23.05.2016 19:20
Свидетельство о публикации №116052303556
РЕВНОЩІ (вільний переклад П.Голубкова)
Ми гру знайшли смішну, і
Ні дня вже не мине -
Ревнуєш, ревнуєш,
Ревнуєш ти мене.
До ледь дівчат знайомих,
До танців під баян,
І до алей безсонних,
Де друзів океан.
Ревнуєш до будь-кого,
До справ, і до дрібниць.
До того ж волейболу,
До віршів, до зірниць.
Втомився я від ревнощів,
Смішний я сам собі.
Я ними, як фортецею,
Оточений мовбИ...
А очі твої колються.
В моєму слові злість ...
"Коли ж скінчиться горе це?!
Набридло! Схаменись! "
Я починаю фразу
У тиші, чи то ні.
Але тобі не страшно
Від неї, як мені.
Заплутано змовкаю
І мовчки вже курю.
Тривожно поглядаю
На посмішку твою.
А раптом перестанеш
Ти зовсім ревнувати!
Залишиш, і відстанеш,
І скажеш: наплювати!
Впадуть фортеці стіни,
І – клич, не клич, - проте,
Як ревнощі покинуть,
Що, як любов піде?!.
І цим усім замотаний,
В полоні я сиджу,
- Гаразд, - кажу. - Чого там, ну...
Ревнуй собі... " – кажу.
Удачи!
Петр Голубков 23.05.2016 19:20 Заявить о нарушении
Мария Шандуркова 25.05.2016 10:20 Заявить о нарушении