…розкажи, як воно?!. що не так відбулося з тобою,
коли вітер розрад рвав у тиші німі голоси?..
було боляче всім, та мовчанням отруєні двоє
вбачать сутінь під листям опалих безсиль…
заржавілі слова, не поєднані врешті дороги,
у байдужості-трунках закуті серця…
абсолютного в світі людині немає нічого,
ще допоки не зміряні кроки життя…
все інакше для всіх… коли сховані лиця під маски
кожен сам у собі, десь в далекому сні
береже почуття без кінця, забуває поразки…
невагомість орбіт з протиріччям в душі,
не поєднують нас, а ні заздрощі, ні дорікання…
без вагання мовчання – рятунку простіше немає!..
без вагання мовчання...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116052201317
Свидетельство о публикации №116052201317
Рецензии