***

Чого це ти плачеш, мій друже,
В густих сірих шатах своїх?
Дивись: уже повні калюжі.
Поглянь: вже не видно доріг.

Чому засмутився так сильно?
Невже закохався? Та ж ні...
Сльозинки стікають так щільно
По вже досить мокрій стіні.

Давай-но мовчатимем разом.
Тугу я і сум розділю.
Все зміниться, друже мій, з часом...
Я плакати також люблю.


Рецензии