Свiтанок
Додолу стелиться туман.
Самотньо я стою, а серце плаче, мліє,
Бо вся любов влилась в обман.
Де справжнє- те моє кохання
У тьмі без тебе гину я.
Живу і мрію мов востаннє
Біжить життя , мов швидка течія.
Свидетельство о публикации №116052100140
Втамуй і смуток, і печаль.
Чи ж випадуть щасливі рУни,
Чи знов чкурне коханий в даль?
Та... може і не стАлось дИва,
Як і любові не булО...
Хіба ти з ним булА б щаслива?
Невже не відчувала зло?
Наповни сЕрденько світанком,
Вмий личко свіжістю струмка,
Надію пЕсти тихим рАнком,
Щоб дОленька булА стрімка,
Щоб радість щира, стоголоса
Коханням пОвнила життя,
Вплітай барвінок в довгі коси,
Та вір у добре майбуттЯ.
Вірш сподобався. Я ніколи не пишу коментарів на нецікаві роботи. Ваша - "зачепила".
З повагою до творчої особистості
просто А.К.
Андрей Королёв 7 07.03.2024 01:35 Заявить о нарушении