Так...день пройшов
І знову вечоріє...
А днем не має їм життя.
Бо з першим променем світанку
Ідуть вони у небуття.
Так...залишаються надії,
Та сонце йде за небокрай.
І просинаються всі мрії,
Десь там вони, де серцю рай.
Чекають знов як звечоріє,
Щоб на свободу їм пити.
Зустріти там свою надію
І з нею разом - у світи !
Де буде їм так весело та зручно,
Де буде їм, про що поговорити.
Зустрілись там вони так влучно,
І може, разом будуть жити...
І може буде новий, дивний світ,
Там, де ніхто їм не завадить.
І нескінченний їх політ...
Друг другу будуть тільки раді !
Знов день пройшов...і ще один...
І знову просто звечоріє.
Знов зустрічаються вони -
Надя розуму та серця світлі мрії.
Так... день пройшов
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116052004624
Свидетельство о публикации №116052004624
Рецензии