Яскраве сонце хвилювало оч
та не до болю. Листя весняне
наспівувало пісеньку про долю,
яка давно покинула мене,
закинувши у край цей близькосхідний,
залишивши у полум’ї вимог,
де обрій моря – рідний чи не рідний –
гойдається у тягарі думок.
Перед очима знову рідне місто:
каштани, Володимир над Дніпром,
який всім тим, хто зруйнував намисто,
здається, що погрожує хрестом.
Свидетельство о публикации №116052003129