* * *
Мої передчуття були, як сон, пророчі.
Що не збулося нам, чом плакати за тим?
І Ви вже не одна у помислах жіночих.
Так чітко бачу я , що марите Ви ним.
Дай, Боже, люба, Вам красивої любові,
такої, що її лиха обходить тінь.
Світіться, як зоря над степом полиновим,
де мій простлався шлях у сизу далечінь.
Допоки не впаду на тій важкій дорозі,
не згину назавжди, що й сліду не знайти,
Ви здалеку світіть моїй сумній тривозі,
хоч тим відгородіть від пекла самоти.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052002088
Свидетельство о публикации №116052002088
Рецензии
