Кохання
Здається, що у ній. бретик і пальто.
Така ото, як є, й постала на дорозі.
Вона для мене – все. Для неї я – ніхто.
І в тому сам Господь допомогти не в змозі.
Люблю не день чи два, а вже, вважай, роки.
З тим звиклися давно і вороги, і друзі.
Та поки не торкнувсь коханої руки,
та поки сам на сам я в невимовній тузі.
Я палац збудував і їй підніс ключі.
То подвиги вершу, присвячую їй вірші.
То місяцем ясним свічуся уночі,
допоки в курені її цілує інший.
Любовь
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052002061
Свидетельство о публикации №116052002061
Рецензии
