* * *
А місяць ніби з юності моєї,
а поруч ти в свої сімнадцять літ.
Уся ще чиста й ніжна, як лілея ...
Який в житті моїм залишиш слід?
Узяв я потім іншу за дружину.
Її я ще міцніше полюбив.
Та з незабутніх юних днів невинних
і твого сміху чується мотив.
Нічого ані крихти там такого,
що я переінакшити б хотів.
А місяць так позолотив дорогу,
що чітко видно тінь від полинів.
То як тебе я можу не згадати,
що на початку долі ти була?
Я завжди проводжав тебе до хати,
а хата та містилась край села.
Вона ще й досі в спогадах біліє.
І матіоли пахнуть та жасмин.
Яскравий місяць світить та не гріє,
а при шляху замріяний полин...
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052002031
Свидетельство о публикации №116052002031
Рецензии
