Ворогам
Вітаю ворогів. Мене вони
пасуть недремно на шляхах щоденних.
Чи є вина, а чи нема вини,
злословлять і оббріхують натхненно.
Гріхи не власні всякий з них скубе,
а об моє ім’я збива оскому.
Але щоб не вони, то сам себе
не бачив би у дзеркалі кривому.
Та був би я у всьому як Христос,
все ж знає той, хто гилить каменюки,
що як свинею обзивать когось,
то з часом він усе-таки захрюка.
Але в житті частіше все ж бува,
що в того, хто лиш замишляє замах,
рогатіє в самого голова
й нутро гниленьке у незмивних плямах.
А ще ж бо те найбільше потіша,
коли ведуться наступи на мене,
що в кого найогидніша душа,
над нею чорне з черепом знамено.
Враги
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052002017
Свидетельство о публикации №116052002017
Рецензии
