Зло
Квітень був, а, може, й листопад,
як лиха нагрянула година.
Мав би народитись звір чи гад,
тільки ж народилася людина.
Навіть снігом далеч занесло
в мить, як дідько переміг у герці.
І навіки поселилось зло
люте, нелюдське в людському серці.
Вже з невинних ігор та утіх
проривалась владно вдача кобри.
Там, де чувся лиходійний сміх,
завжди статись мало щось недобре.
А коли злостивець ще й підріс
і, як кажуть, вибився між люди,
зашуміло зло довкруг, як ліс,
полились, як зливи, пересуди.
Бог його жорстоко покарав –
в інвалідську усадив коляску.
Тільки все то вовк, а то удав
з-під людської визирає маски.
Зло
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052002010
Свидетельство о публикации №116052002010
Рецензии
